Душі твоєї доброта

02.12.2019 року у Кремінському обласному будинку-інтернату для громадян похилого віку та людей з інвалідністю відбулася зустріч мешканців будинку-інтернату із учнями навчальних закладів та організацією ветеранів м. Привілля, яка присвячена Міжнародному дню людей, які мають інвалідність. Там було представлено 30 виконавців сучасних та народних українських пісень, танців.

3 грудня у світі відзначається Міжнародний день людей з інвалідністю. Директор Департаменту соціальних послуг Міністерства соціальної політики України І.Тарабукіна наводить такі дані: «Мережа стаціонарного соціального обслуговування налічує 324 будинки-інтернати, з них 74 будинки-інтернати для громадян похилого віку та інвалідів і 39 пансіонатів для ветеранів війни та праці. У стаціонарних закладах на даний час проживає майже 55 тис. громадян похилого віку, інвалідів і дітей-інвалідів, з яких понад 9 тис. осіб — у будинках-інтернатах загального профілю і майже 8,4 тис. — у пансіонатах для ветеранів війни та праці і в геріатричних пансіонатах.

У нашій країні, як правило, до будинку – інтернату потрапляють ті, хто на якомусь етапі життя залишився без близьких, хто не може само­стійно пересуватися, не спроможний мінімально дати собі раду, тяжкохворі, люди із психічними відхиленнями або ж ті, в кого перервалися стосунки із сім’єю. Всі вони у переважній більшості перебувають у глибокій депресії, час від часу почуваються самотніми, безпорадними й непотрібними.

Один із таких будинків знаходиться і у нашому регіоні. Організація ветеранів м. Привілля організувала поїздку з акцією «Милосердя» у Кремінський будинок-інтернат, в якій взяли активну участь учні Лисичанської ЗОШ №7, №29 та ДПТНЗ «Привільський професійний ліцей». Актова зала будинку – інтернату була заповнена людьми похилого віку, людьми з інвалідністю та персоналом, вони чекали зустрічі з нами.

Концерт розпочався. Зі словами привітання виступила голова ветеранської організації Галина Головко. Вона побажала всім присутнім міцного здоров'я на багато, багато років і, щоб у їх столітній ювілей, вони давали інтерв’ю і ділились секретом довголіття. Учні навчальних закладів нашого міста з великою любов'ю співали пісні, танцювали для людей похилого віку та людей з інвалідністю. Члени ветеранської організації теж не залишилися осторонь під час проведення свята. Вони також своїм прикладом показали учням і присутнім, яке значення має пісня у житті українських людей, показали любов і повагу до пісні. Коли присутні слухали учасників концерту, то їх серця були не байдужими, у них було стільки трепетної щирості, ніжності, відкритої довіри, оплесків. Там лунали такі пісні: «Мама», «Мамина коса», «Ой чого ж ти мамо рано посивіла», «Ми дівчата з України»…, танці: «Зозуля», «Милі україночки»… Концерт тривав 2 години і пройшов на одному диханні. Свято закінчилося такими словами: «Ми хочемо, щоб у вас не лише сьогодні, а й завжди був хороший настрій. Щоб кожен день додавав бадьорості, щоб сонячне проміння зігрівало серця, а наші слова подяки возвеличували. Ми раді, що сьогоднішнє свято відбулося, і ми могли висловити все, що відчуваємо до Вас: свою повагу, шану, гордість, ніжність, відданість любові. Але це лише слова, лише крапля в морі. Наш обов’язок перед вами куди більший».

Після концерту здобувачі освіти ДПТНЗ «Привільський професійний ліцей» піднялися на четвертий поверх для привітання людей, які не можуть піднятися з ліжка, їх було шістдесят. На кожного з них вони звернули увагу, вручили подарунки, побажали міцного здоров'я, витримки, миру, злагоди. Дівчата були вражені їх поведінкою, вони бачили, які щасливі були ці люди, як сяяли їх очі, і вони теж бажали дівчатам всього найкращого і запрошували приїжджати до них частіше. Після всього побаченого, дівчата дуже розчулилися. І поставили перед собою завдання, що ще приїдуть до цих людей.

Мені важко зрозуміти тих людей, батьки яких нібито добровільно доживають віку у будинках для престарілих. І, якщо в деяких країнах таке явище вважається нормальним, то наш народ це осуджує. Люди, які всі сили віддали дітям та онукам, на старості літ позбавлені родинного тепла, радості спілкуватися з тими, кого люблять. А скільки втрачають ті діти, що спровадили з дому стареньких батьків, як вони духовно обікрали своїх дітей. Великий педагог В.О. Сухомлинський підкреслював: "Треба вміти жаліти людину". На думку вченого, "зневажлива жалість принижує людину, а коли, жаліючи, він прагне допомогти — така жалість облагороджує".

Педагогічний колектив ДПТНЗ «Привільський професійний ліцей» ставить перед собою завдання – виховувати у дітей доброту, людяність, милосердя, шанобливе ставлення і турботу до людей похилого віку та людей з інвалідністю. Ми постійно говоримо дітям, що добро неможливе без любові до ближнього, до себе, до Життя. Допомогти іншому – це значить принести дрібку добра, шматочок сердечності, крапельку милосердя. Доброта і чуйність, співпереживання і щиросердечність, уміння розділити чужий біль, вчасно підтримати у важку хвилину, розрадити в горі та біді. Лікування милосердям потрібне й тим, хто не бачить і не чує кривди й болю, несправедливості й горя. І з такими ,,сліпими” й ,,глухими” треба терпляче говорити, будити їх словом життєлюбним і проникливим. Треба, щоб за дверима кожної задоволеної людини стояв хто-небудь з молотком і постійно нагадував би стуком, що є нещасні ”,- так писав письменник-гуманіст А.П.Чехов. Ми всі мусимо вчитися – коректно спілкуватися, бути людьми. У будь-якій ситуації потрібно завжди залишатися ЛЮДИНОЮ і продовжувати любити. Милосердя і доброта, як два крила, на яких тримається людство.

У цей, осінню зігрітий день і час, хочеться сказати: «Поважаймо дорогих нам рідних, будьмо чуйними у ставленні до них, - людей похилого віку, бо це є наріжним каменем людяності. Поважаймо, шануймо, робімо добро!»

Соціальний педагог ліцею Валентина Карнафель