Історія нашого ліцею бере свій початок із жовтня 1947 року. На базі недобудованої шахти «Привільнянська», керівником якої був Кузнєцов Н. В., була створена школа фабрично-заводського навчання №174 (ФЗО № 174).
Спочатку школа розміщувалася в р. Новодружеську, а потім була переведена на будівельний майданчик шахти в нашвидку збудовані бараки, де нині розміщується ремстройконтора і склади шахти.
Перші випускники отримали професії будівельників: малярів, штукатурів, теслярів, бетонників. Термін навчання був 3-х місячним, навчальна база, як я говорив, була будівельним майданчиком. Починаючи з 1949 року в школі було збільшено строк навчання до 6-ти місяців. Із цього періоду школа готувала і будівельників, гірників. У 1952 році, коли шахта була здана в експлуатацію, в школі почали готувати робітників масових професій для підземних робіт: машинних робочих лав, прохідників, крепильщиків, шляхових і школа була перейменована в гірничопромислову школу № 55 (ГПТ № 55 ), яка готує кадри для експлуатованої шахти.
Контингент учнів складав 100 чол., школа розміщувалася в одній будівлі шахти.
З 1954 року школа була переведена на десятимісячний термін навчання без збільшення контингенту з метою поліпшити якісну підготовку кваліфікованих робітників. Був уведений теортетический курс і слюсарна підготовка для всіх гірничих професій.
У грудні 1966 року наша школа була реорганізована в міське професійно-технічне училище № 55 з дворічним терміном навчання та контингентом учнів 200 осіб.
У 1959 році для школи були виділені 5 корпусів одноповерхових будівель.Із яких 3 призначалися під гуртожиток, один під навчальний корпус і один під майстерні та їдальню.
До кінця 80-х років минуло століття училище стало середнім професійно – технологічним, розмістилося в спеціалізованому 2-х поверховому навчально – виробничому комплексі та за наявності кабінетів, лабораторій і майстерень, їх оснащення нагадувало гірничий технікум з добре налагодженою організацією та усталеними традиціями. Колишнє ФЗН № 174 починало свою діяльність в декількох будівлях барачного типу, пристосованих під навчально – виробничі приміщення і розташовані прямо на будівельному майданчику шахти «Привільнянська - Південна». Через три роки школа перетворюється в гірничопромислову школу – ГЛШ №55. Її зміцнюють, об'єднавши з Новодружеським ФЗН №42, і через час переводять у нове приміщення в центр Привілля. Для споруджуваних шахт і селища школа готує будівельників, прохідників робочих машинних лав, машиністів електровоза. Термін навчання збільшується з 3-х до 6-10-ти місяців, контингент учнів зростає до 250 осіб.
Із перших років роботи навчального закладу в тих нелегких умовах педколектив самовіддано трудився і готував дуже потрібні кадри для гірників шахт «Привільнянська-Південна» і «Привільнянська-Північна. До них слід віднести: першого директора школи Д. Т. Мірошниченка, інженерно-педагогічних працівників Н. П. Пенізова, Н. Д. Ковенькова, Н. Ф. Чабанова, М. Р. Ковтуна та інших. Перевага вихованців Привільнянської гірничопромислової школи перед робітниками, які не пройшли такого навчання, була помітна. І коли в країні почали відзначати найвидатнішихв праці гірників, серед таких виявилося ціле сузір'я видатних виробничників, почесних шахтарів, які вийшли зі стін ГПШ № 55. На шахті «Привільнянська-Південна» це були: І. А. Ковальчук, В. К. Будний, В. К. Нагорний, І. Н. Мозговий, В. П. Литвин, Н. Ф. Михайленко, В. П. Гончаренко, Б. В. Семенюк, А. В. Чабан, Б. Т. Святенко, П. А. Польовий, В. М. Ткачук, Л. М. Хейдер.
На шахті «Привільнянська-Північна» - Ф. Р. Лиходій, А. П. Стеценко, Ю. А. Виговський та ін.
У 1964 р. педколектив ПТУ № 55 очолив гірничий інженер Н. П. Пенізов. За попередні роки училище вдруге реорганізовувався і його віднесли до професійно-технічних, тобто підняли на новий щабель за складністю навчання та організації навчально-виробничого процесу.
Щоб довести навчально-матеріальну базу училища до потрібного рівня, Микола Петрович задумав побудувати типовий навчально-виробничий комплекс і з наполегливим проханням підтримати його звертається у всі інстанції профтехосвіти та вугільної промисловості. У 1980р. училище перейшло в новий комплекс. Це була велика перемога педколективу, що дозволила перетворити училище в середнє ПТУ, яке стало одночасно з професією давати своїм вихованцям повну середню освіту.
У 1982р. за успішну підготовку кваліфікованих робітників училище нагороджується Почесною грамотою МУП СРСР, а через два роки така ж нагорода вручається педколективу вдруге.
В 1987р. за досягнення в підготовці гірницьких кадрів і великий внесок у розвиток навчального закладу директор СПТУ № 55 М.П. Пенізов нагороджується Почесною грамотою Президії Верховної Ради України та бронзовою медаллю ВДНГ. Дипломом 3-го ступеня головного комітету ВДНГ за успішну підготовку кваліфікованих робітників для вугільної промисловості удостоєний також колектив училища.
У новому столітті педколектив ПТУ № 55 відзначив дві знаменні дати – 25-річчя з часу переходу в новий навчальний комплекс і 60-річчя з дня заснування навчального закладу. За минулі роки педагогічний склад ПТУ значно оновився і сталося чергове перетворення училища в професійно-технічний ліцей, це сталося в 2007р. В урочистостях з нагоди 65-річчя ліцею, які пройшли в 2012р., взяли участь делегації від усіх професійно-технічних ліцеїв міста, базових шахт «Привільнянська» та ім. Р. Р. Капустіна, знатні випускники та ветерани навчального закладу.
Згідно наказу №885 від 21.06.2017 про реорганізацію професійно-технічних навчальних закладів міста Лисичанська Луганської області припинило окреме існування Державний професійно-технічний навчальний заклад «Лисичанський професійний ліцей» та Державний професійно-технічний навчальний заклад «Лисичанський професійний гірничо-промисловий ліцей» шляхом приєднання до Державного професійно-технічного навчального закладу «Привільський професійний ліцей»